Про що співають The Smiths? – глибокий аналіз текстів


Контекст:

The Smiths — англійська музична група, сформована в Манчестері 1982 року, в складі якої були: вокаліст Стівен Морріссі, гітарист Джонні Марр, басист Енді Рюрке і барабанщик Майк Джойс. 

Влітку 1982 Морріссі запропонував назву "The Smiths". В одному з інтерв'ю він зазначив: "це було найбільш розповсюджене прізвище і я подумав, що настав час простим людям показати світу свої обличчя".

Група випустила чотири студійних альбоми на незалежному лейблі Rough Trade RecordsThe Smiths (1984), Meat Is Murder (1985), The Queen Is Dead (1986) і Strangeways, Here We Come (1987). Усі 4 альбоми потрапили до списку 500-ста найкращих альбомів усіх часів (500 Greatest Albums of All Time) журналу Rolling Stones

Група завершила своє існування у 1987 році.

Саймон Годард з Q Magazine назвав The Smiths "першими інді-аутсайдерами, що досягли успіху в мейнстрімі індивідуальним шляхом".

Перша пісня

У травні 1982 року Джонні Марр прийшов до будинку Морріссі з питанням: "Чи не хотів би той стати учасником майбутнього гурту?" Наступного ранку Морріссі зателефонував Марру і відповів, що згоден.
На перших репетиціях Морріссі приносив тексти для оцінки інших учасників. Перші дві пісні були спробами віднайти своє звучання, а от третя Suffer Little Children ввійшла до першого альбому гурту з однойменною назвою "The Smiths" (1984), яка згодом стала B-side-ом до "Heaven Knows I'm Miserable Now" та перевидавалася з іншими альбомами.

Пісня розповідає про трагічні смерті дітей, яких убили та закопали на болотах, між 1963 і 1965 роками (англ. Moors murders) у місцевості Saddleworth Moor, що оточує Манчестер. На час вбивства, більшість жертв були лише на декілька років старшими за Морріссі. Він написав слова після прочитання книги Емліна Вільямса, що присвячена цим подіям і має назву "Beyond Belief: A Chronicle of Murder and its Detection". Троє загиблих дітей згадані у пісні The Smiths: Джон Кілбрід ("о, Джон, ти ніколи не станеш чоловіком / oh John you'll never be a man"), Леслі Анн Дауні ("Леслі Енн у своєму гарному білому намисті / Lesley Ann with your pretty white beads"), та Едвард Еванс ("Едварде, поглянь на ці привабливі вогні / Edward, see those alluring lights").

Назва пісні взята із Євангеліє від Матвія (19:4), де Ісус забороняє своїм учням відвертатися від дітей та промовляє: Suffer little children, and forbid them not, to come unto me: for of such is the kingdom of heaven (укр. Ісус же сказав: Пустіть діток, і не бороніть їм приходити до Мене, бо Царство Небесне належить таким).

Таким чином пісня присвячена дітям і їх нереалізованим мріям. Вони померли підлітками від рук жахливого вбивці в околицях Манчестера, так і не ставши особистостями. Позичений вислів з Біблії возвеличує дітей, які стали жертвами невинної смерті. Вони постають перед нами у світлі Небесного Царства. Мама померлої дівчинки Леслі Енн Дауні сказала, що пісня The Smiths варта поваги. А згодом вони з Морріссі стали друзями. 
Слова максимально взаємодіють з мелодією. Слухаючи її, до очей підкрадаються сльози; відчуття, ніби музика передає біль загиблих дітей та їх батьків.

У пісні "Heaven Knows I'm Miserable Now" The Smiths продовжують діалог із Небесами. Цього разу Морріссі співає про амбівалентність людських вчинків та почуттів. Не маєш роботи  — сумуєш, маєш — все одно сумуєш. Щастя приходить із келихом алкоголю, але для неба таке самозабуття виглядає жалюгідно; звідси й вислів "небеса знають, що я нещасний зараз". Досі лишається загадкою навіщо людина переймається долею тих, кому насправді байдуже живі ми чи вже мертві:

I was happy in the haze of a drunken hour
But heaven knows I'm miserable now
I was looking for a job, and then I found a job
And heaven knows I'm miserable now
In my life
Why do I give valuable time
To people who don't care if I live or die

Найгірше — посміхатися людині, яку ти радше б вдарив в око, співає Морріссі, звертаючи увагу на культ псевдо-етикету, що породжує нещирість:

In my life
Why do I smile
At people who I'd much rather kick in the eye

Пісня пасивно закликає не гаяти час на спілкування з людьми, які не варті нашої уваги та бути чесним із собою. Можливо саме це покращить наше становище, й в очах Небес ми виглядатимемо радше щасливими, ніж нещасними?
До речі, назва пісні натхненна сінглом Санді Шоу "Heaven Knows I'm Missing Him Now" 1969 року.

Апеляція до Небес присутня і в пісні "Pretty Girls Make Graves". Морріссі співає про жінку, яка наполягає на швидкій насолоді від тілесного контакту. Її ажіотаж викликає зневагу, вона виглядає банальною і примітивною. Ось так краса викопує сама собі могилу, адже швидка пристрасть перетворюється у пил:

"Give in to lust,
Give up to lust, oh heaven knows we'll
Soon be dust... "

Чутливий чоловік в її очах виглядає не тим на кого вона розраховувала. Зрештою, дівчина знаходить собі іншого партнера, який погоджується на подібну поведінку:

And Pretty Girls Make Graves
Oh, I'm not the man you think I am
She wants it Now
And she will not wait
But she's too rough
And I'm too delicate
Then, on the sand
Another man, he takes her hand
A smile lights up her stupid face
(and well, it would)

Такі зустрічі приносять зневіру в чистій і щирій любові, де відправною точкою є спілкування і дружба, а не лише секс. Такі жінки викликають розчарування: "I lost my faith in Womanhood".

Вислів належить Рею Сміту, герою оповідання Джека Керуака "Волоцюги Дхарми", який постійно повторює: "Pretty girls make graves".

Увага від жінок переходить на чоловіків.

Пісня "This Charming Man" присвячена історії парубка, який їздить на побитому велосипеді по самотнім схилам, замислюючись: Чи стане він особистістю в цьому житті? Несподівано він зустрічає чоловіка в шикарному авто, який пропонує йому покататися разом із ним. Вагаючись спершу, парубок відмовляється від надмірних роздумів, і сідає в машину, проте все ще соромиться піти кудись з чоловіком ввечері. Причина цьому  — відсутність відповідного одягу. Чоловік сміється і запевняє хлопця, що він дуже вродливий парубок, аби турбуватися про такі речі. Водночас він радить забрати обручку і не мріяти про одруження з дівчиною із вищого класу. На що герой пісні співає: he knows so much about these things (укр. про ці речі він знає так багато).

Пісня підіймає питання класових розбіжностей в суспільстві. Схоже, що чоловік із машиною має певний статус і належить до вищого класу, в той час як парубок ("a jumped-up pantry boy who never knew his place") — бідна людина. Цей британський рядок взятий із фільму "Slueth" (1972), де старий аристократ говорить своєму працівнику, який залицявся до його дружини: "Youre nothing but a jumped up pantry boy, who never knew his place!"

Морріссі коментував цю пісню наступним чином: "Мені дуже подобається думка про те, що чоловічий голос звучить вразливо, коли людина піддається маніпуляціям. Адже зазвичай ми маємо справу з грубим мачиським голосом, від якого вже усіх нудить ("this heavy machismo thing that just bores everybody").

The Smiths продовжують співати про життя звичайних людей, їх почуття та життєві колізії. В словах Морріссі багато іронії, що межує з глибиною поставлених питань щодо суспільних норм.

Пісня "Hand in Glove" є гімном простоти і щирості. "Для них ми одягнені в лахміття, але нас це не хвилює, адже ми маємо більше — світло в душі. Навіть наші потилиці освічені сонцем":

And if the people stare
Then, the people stare
Oh I really don't know
And I really don't care
Yes, we may be hidden by "rags"
But we have something they'll never have
Hand in glove
The sun shines out of our behinds

За справжність відчуттів протагоніст готовий боротися до останнього подиху: "I'll fight to the last breath". Пізніше Морріссі назвав цю пісню "найбільш особливою" для групи. Особливо він пишається другим рядком пісні: "Though we may be hidden by rags / We have something they'll never have". Морріссі пояснив, що у вірші описано: "як я відчув себе, коли не міг купити собі новий одяг і носив лахміття, але ментально не відчував себе через це бідним".

"What Difference Does It Make?" —  цей вислів також належить Рею Сміту з оповідання "Волоцюги Дхарми".
Пісню можна інтерпретувати по-різному. Морріссі говорить про те, що кожен чоловік має свій секрет; він готовий поділитися своїм. Одна версія присвячена своєрідній сповіді парубка, котрий став геєм, перед своїм другом, який засуджує подібний вибір. Протагоніст згадує їх дружбу і каже, що досі любить його, попри те, що друг не підтримує й не розуміє його. Він питає: Чи змінює це щось? Для нього — ні, але для друга — так.  

У пісні є згадки про брехню і крадіжку, й про те, що людина може вчинити злочин внаслідок провокації чи на прохання:

The devil will find work for idle hands to do
I stole and I lied, and why? because you asked me to
But now you make me feel so ashamed
Because I've only got two hands
Well, I'm still fond of you

Закінчується все тим, що хлопець втомлюється просити вибачення. Він хворий та втомлений. Попри біль, любов все одно перемагає:

But no more apologies, no more
No more apologies
I'm too tired, I'm so sick and tired
And I'm feeling very sick and ill today
But I'm still fond of you

Потреба в любові належить усім людям: "I am human and I need to be loved just like everybody else does", але як відкритись іншому?
Пісня "How Soon Is Now?" відома світу поп-культури завдяки американському серіалу "Усі жінки відьми" (англ. Charmed), що показували на українському телебаченні, де трек супроводжував титри. Пісня справді має магічну музику і потужну лірику.
"Я син і спадкоємець сором'язливості, яку вважають кримінально вульгарною" — співає Морріссі. До речі цей рядок був позичений із новели Джорджа Еліота  "Middlemarch" : "To be born the son of a Middlemarch manufacturer, and inevitable heir to nothing in particular".

Люди засуджують сором'язливих людей, адже в суспільстві панує ідеал екстравертів. Змалку нам говорять, що потрібно бути активним і наполегливим, інакше важко досягти успіху й побудувати успішну кар'єру. Але що робити скромній людині?

"Я просто людина, що потребує любові так само, як і всі інші" — ця фраза говорить про необхідність бути потрібним іншому. У пошуках любові, люди ходять на події або відвідують клуби. Проте, що як ти не любиш танцювати і не наважуєшся заговорити першим? Ти лишаєшся самотнім, повертаєшся додому і плачеш. Кажуть, що потрібно чекати на справжню любов, але коли її довго не зустрічаєш — розчаровуєшся у людях та житті. Як скоро настане омріяне "зараз"? Морріссі фіксує стан пошуку і відчаю:

There's a club if you'd like to go
you could meet somebody who really loves you
so you go, and you stand on your own
and you leave on your own
and you go home, and you cry
and you want to die
When you say it's gonna happen "now"
well, when exactly do you mean?
see I've already waited too long
and all my hope is gone

І все ж, усі ми чекаємо на любов (і як казала  Леся Українка: без надії таки сподіваємось).

Про розлуку чуємо у пісні "I Know It's Over". Прощання тут більше нагадує припинення почуттів у серці; коли одна людина кохає того, кому насправді байдуже. Морріссі співає:

I know it's over
And it never really began
But in my heart it was so real
And you even spoke to me and said:
"If you're so funny
Then why are you on your own tonight?
And if you're so clever
Then why are you on your own tonight?
If you're so very entertaining
Then why are you on your own tonight?
If you're so very good looking
Why do you sleep alone tonight?
I know because tonight is just like any other night
That's why you're on your own tonight
With your triumphs and your charms
While they are in each other's arms"

Парадокс у тому, що бути розумним, привітним, веселим, красивим, талановитим і гарно вдягненим — недостатньо. Зустріти свою людину не так просто. Комусь щастить, а хтось досі засинає на самоті. Жоден путівник не допоможе пришвидшити цей процес, адже те як виникає любов у серцях двох людей — лишається загадкою. Дуже просто сміятися і ненавидіти, а от бути добрим і ніжним потребує сил. Протагоніст обирає шлях добра і усвідомлює, що його почуття виявилися примарними. Те, що спершу  здалося йому коханням є насправді ілюзією. Людина, якій він відкрився, виявилась чужою до ніжності:

It's so easy to laugh
It's so easy to hate
It takes strength to be gentle and kind
It's over, over, over
Love is natural and real
But not for you, my love
Not tonight my love
Love is natural and real
But not for such as you and I, my love
Oh Mother, I can feel the soil falling over my head

Ліриці The Smiths властива амбівалентність і гра контрастів. Люди називають це "exactly The Smiths's thing". Наприклад у пісні "This Night Has Opened My Eyes" Морріссі ставить поруч два почуття: and I'm not happy and I'm not sad. Він і не щасливий, і не сумний  — його настрій посередині між двох полюсів.

І все ж Морріссі наголошує на чеснотах особистості й закликає приймати себе. В одноіменній композиції "Accept Yourself" він співає про те, що людина прискіплива до себе. Схильна вважати себе дурною; починає хворіти від думок про те, що мрії не здійснюються, а час не на її стороні:

Everyday you must say
so how do I feel about my life
anything is hard to find
when you will not open your eyes
when will you accept yourself?
I am sick and I am dull
and I am plain
how dearly I'd love to get carried away
oh but dreams have a knack of just not coming true
and time is against me now

Людині може допомогти лише вона сама. Полюбити себе, а не ненавидіти — ось ключ до щастя:

And there's no one left to blame
tell me when will you
when will you accept your life
the one that you hate

Інколи нам не вдається покладатися лише на самих себе, тоді ми звертаємося до Бога. У "Please, Please, Please Let Me Get What I Want" Морріссі просить у Небес, хоча б раз у житті отримати те, що він по-справжньому хоче:

Good times for a change
see, the luck I've had
can make a good man
turn bad
So please please please
let me, let me, let me
let me get what I want
this time
So for once in my life
let me get what I want
Lord knows it would be the first time

Морріссі вірить, що десь має бути кращий світ. У пісні "Asleep", є слова:

There is another world
There is a better world
Well, there must be

Буває, що люди, які досягли просвітлення і радіють життю, насміхаються над тими, хто досі в пошуках. Про почуття самотніх людей розповідає пісня "That Joke Isn't Funny Anymore", натякаючи, що знущатися над іншими не смішно:

when you laugh about people who feel so
very lonely
their only desire is to die
well I'm afraid
it doesn't make me smile
I wish I could laugh
but that joke isn't funny anymore

Насмішки вчиняють невиховані люди. Варварство, неуцтво, некультурність починається вдома, внаслідок дитячих травм, спричинених не послідовністю вчинків дорослих. Про це пісня "Barbarism Begins At Home":

Невиховані хлопчики
які так і не виросли
мають перебувати під наглядом

Невиховані дівчатка
які так і не заспокоїлися
мають перебувати під наглядом

Ляск по голові
це те, що ти отримуєш, внаслідок відсутності питання

Ляск по голові
це те, що ти отримуєш, внаслідок поставленого питання

Пісня "Meet is Murder" розповідає чому люди обирають вегетаріанство. Тварини — живі істоти; вбиваючи їх, люди скоюють злочин. Смерть без причини є вбивством. Така думка Морріссі, і в цьому його підтримують спільноти із захисту природи й тварин, а ще мільйони веганів з усього світу:

This beautiful creature must die
A death for no reason
And death for no reason is MURDER
It's not "natural", "normal" or kind
The flesh you so fancifully fry
The meat in your mouth
As you savour the flavour
Of MURDER
NO, NO, NO, IT'S MURDER
NO, NO, NO, IT'S MURDER
Who hears when animals cry?

Пісня "Bigmouth Strikes Again" (в перекладі з англійської bigmouth означає пліткар; "Пліткарі знову вийшли на страйк") починається із фрази "солодкість, я жартував, коли казав, що готовий збити кожен зуб в твоїй голові" (Sweetness, sweetness I was only joking when I said I'd like to smash every tooth in your head) натякає на те, що не всі слова потрібно сприймати серйозно. Та слово — не горобець, випустиш — не спіймаєш. Ця пісня розказує про природу сказаного. Потрібно бути обережним у висловлюваннях, адже все, що ти говориш може потім бути використано проти тебе. Погляди Морріссі викликали чимало дискусій та сумнівних статей у пресі. Співак порівнює себе із Жанною д'Арк, кажучи, що тепер він знає як вона почувала себе. І йому більше немає місця серед людської раси:

And now I know how Joan of Arc felt
Bigmouth strikes again
And I've got no right to take my place
With the Human race

Альбоми "Meet is Murder" і"The Queen Is Dead" апелюють до політики: уряду Маргарет Тетчер, британської монархії та проекту по допомозі дітям з Ефіопії "Band Aid".

Джулія Стрінгер у своїх академічних роботах називає The Smiths: "одною з найбільш очевидних політичних груп Британії", а Ендрю Варнс: "найбільш антикапіталістичною групою".

Поміж цим, є і веселі пісеньки, як от "Some Girls are Bigger than Others": 

"Одні дівчата більші за інших / Одні дівчата більші за інших / Матері деяких дівчат /Більші за матерів інших дівчат".

 "Ask" (укр. Запитай):

"Сором'язливість і милосердя це добре, але вони можуть зупинити Вас робити те про, що Ви давно мрієте":

Shyness is nice, and
Shyness can stop you
From doing all the things in life
You'd like to
Coyness is nice, and
Coyness can stop you
From saying all the things in
Life you'd like to

Слова пронизані гумором і добротою. Хлопець проводить все літо в приміщенні.  Пише лист дівчині із Люксембургу, в якої, до речі, передні зуби більші за інші (це помітно, можливо тому його вірш страшний). І все ж він просить запитати його (щось). Бо якщо це не любов, то — бомба, яка поєднає їх разом!

Spending warm Summer days indoors
Writing frightening verse
To a buck-toothed girl in Luxembourg
ASK ME, ASK ME, ASK ME
ASK ME, ASK ME, ASK ME
Because if it's not Love
Then it's the Bomb, the Bomb, the Bomb, the Bomb, the Bomb, the Bomb, the Bomb
That will bring us together

Ця пісенька — апогей доброго гумору The Smiths. А кліп — веселий карнавалчик:

У пісні "Shakespeare's Sister" є вислів про те, що людина, яка грає на акустичній гітарі, ймовірно, співак-протестувальник. Зараз це виглядає як жарт, але тоді це означало сміливість, адже події історії лякали:

I thought that if you had
An acoustic guitar
Then it meant that you were
A Protest Singer
Oh, I can smile about it now
But at the time it was terrible

У аналізі пісень The Smiths ми наблизилися до тестів, які встигли стати класикою. "There Is A Light That Never Goes Out" розповідає про бажання бути в місці, де вирує життя, грає музика, а люди посміхаються і молоді духом:

Take me out tonight
Where there's music and there's people
Who are young and alive

Driving in your car
I never never want to go home
Because I haven't got one anymore

Take me out tonight
Because I want to see people
And I want to see life

Driving in your car
Oh please don't drop me home
Because it's not my home, it's their home
And I'm welcome no more

Це місце не хочеться покидати, тому що воно стало рідним і приємним; особливо за умов, коли в тебе немає власного дому. Він може існувати фізично; ним може бути батьківський будинок; це може бути тимчасовий прихисток, але чи є ці місця справжнім домом, куди хочеться повертатися? — Ні. Можна взяти ще масштабніше: Чи є цей світ моїм домом?
Звідси іронія над смертю. Вона може бути несподіваною і абсолютно дивною. Насправді, не важливо як помирати, якщо поруч будеш "ти". Якщо двох-поверховий автобус перекиниться / або десять тонн вантажівок наїде на нас, головне бути поруч — тоді смерть перетвориться у справжню насолоду-привілегію, подорож до раю:

And if a double-decker bus
Crashes in to us
To die by your side
Is such a heavenly way to die
And if a ten ton truck
Kills the both of us
To die by your side
Well the pleasure, the privilege is mine

Неважливо куди ми поїдемо. "В підземному переході я подумав, О Боже, мій шанс нарешті прийшов, але потім схопив страх і я знову не наважився запитати":

Take me out tonight
Take me anywhere, I don't care
I don't care, I don't care
And in the darkened underpass
I thought Oh God, my chance has come at last
But then a strange fear gripped me
And I just couldn't ask

Відомо лише одне — існує світло, яке ніколи не зникне:
There is a light and it never goes out.

В кінці ця пісня схожа на мантру. Вона має силу і потрапляє прямісінько у серце. Бо чим є людина, як не світлом? Світло — символ надії.  І хіба це не природньо, прагнути чистого і справжнього життя?

"Shoplifters Of The World Unite" — це велика антиода капіталістичному світу. І хоча слово shoplifters дослівно перекладається як "крамничий злодій", під злодіями можна розуміти і політиків, і терористів, і звичайних брехунів, і балаболів. Вони існують в усіх куточках земної кулі. Морріссі іронізує і сумує, співаючи про об'єднання тих, хто щомиті прагне щось відхопити собі:

Oh, shoplifters of the world
Unite and take over
Shoplifters of the world
Hand it over

Чи наситяться вони колись? Дивлячись телевізор, зустрічаємо новини здебільшого про війни та злочини:

But last night the plans of a future war
Was all I saw on Channel Four

Людина може сховатися від обману і негативу, переховуючись у своїй мушлі (внутрішньому світі, власних думках). "Перед тим, як спробувати пожити реальністю, мені одразу стало нудно лише від самої спроби" — співає Морріссі:

Tried living in the real world
Instead of a shell
But before I began...
I was bored before I even began

Пісня про те, що злодії  єднаються по світу швидше, а їх скоєні злочини подібні між собою. В той час, як інші люди одиноко переховуються, намагаючись знайти ключ до розуміння, повного брехні, світу. До того ж Морріссі обігрує комуністичне гасло "Робітники усього світу єднайтесь!", замінюючи іменник "робітники" на "крадії". В одному з інтерв'ю Морріссі говорить про абсурдність ситуації, коли крадія магазину саджають у в'язницю, а того, хто запускає ядерну бомбу — ні.

Щодо пісні "Cemetery Gates", вона приваблює увагою до безглуздості авторського права та атмосфери кладовища:

A dreaded sunny day
So I meet you at the cemetry gates

Морріссі зустрічався зі своєю подругою Ліндер Стерлінг, музиканткою і художницею, на величезному Південному кладовищі Манчестера:

So let's go where we're wanted

Певно, wanted вжито в значенні «нас розшукують», тому кладовище вибрано за спокійний притулок. День здається сонячним, але страхітливим.

Подруга любила романтичних консервативних письменників, на кшталт Джона Кітса та Вільяма Батлера Єйтса. Натомість, Стівен є прихильником Оскара Уайльда, котрий є втіленням сатири:

Keats and Yeats are on your side
While Wilde is on mine

Наступний виділений шматок запозичений з фільму "The Man Who Came To Dinner":

So we go inside and we gravely read the stones
All those people, all those lives
Where are they now?
With loves, and hates
And passions just like mine
They were born
And then they lived
And then they died
It seems so unfair
I want to cry

Цей витяг є найбільш об’ємним в творчості Морріссі. Власне, запозичення грає в іронію з наступним «попередженням» про те, що не варто позичати чужі слова для власних творів:

If you must write prose/poems
The words you use should be your own
Don't plagiarise or take "on loan"
'Cause there's always someone, somewhere
With a big nose, who knows
And who trips you up and laughs
When you fall

Хоча, слова не можуть бути власними, адже автор чув їх десь близько ста разів. Останній рядок взято з Шекспірівського Річарда ІІІ:

And you claim these words as your own
But I've read well, and I've heard them said
A hundred times (maybe less, maybe more)

Тут говориться про базове слово do в різних часах, але навіть з таким можна попасти в халепу через якусь пришелепкувату з 1804:

You say : "'Ere long done do does did"
Words which could only be your own
And then produce the text
From whence was ripped
(Some dizzy whore, 1804)

Тому, Морріссі грається з темою авторського права, як дитина з лялькою. Він вшиває в псевдо-серйозну повчальну пісню чужі клапті й цим демонструє свою сміливість і безглуздя закону. As always.

Секрет The Smiths в тому, що вони змогли поєднати естетику зі змістом. Увага до внутрішнього світу людини, її почуттів — стали близькими для тисячі людей. Ось чому вони очолили хіт-паради Британії й Америки, та в перший рік свого існування вирушили в Євротур.  Краса й оригінальність Морріссі, талант Джонні Марра поєднались зі спільним для них двох, тонким розумінням життя звичайних людей та щирістю бажання бути добрими.

The Smiths припинили існування в 1987 році. Джонні Марр співпрацював з іншими музикантами і робив власні проекти. З 1988 року Морріссі почав співати сольно. Його альбоми продовжують очолювати британські хіт-паради: Viva Hate, Bona Drag, Kill Uncle, Your Arsenal та Vauxhall and I.

Найбільш відомий сінгл "Everyday Is Like Sunday" розповідає про життя в містечку біля моря, де кожен день подібний на неділю, коли все зачинено і немає куди сходити або щось подивитися. Найбільша розвага тут — випити чай. Це місце збереглося завдяки тому, що політики не викинули сюди бомбу. Усе сіре та одноманітне. Такі містечка нагадують українські населенні пункти, де життя давно не вирує, а спокій межує із забуттям. Він більше лякає, ніж надихає:

Everyday is like Sunday
Everyday is silent and grey
Hide on the promenade
Etch a postcard :
"How I Dearly Wish I Was Not Here"
In the seaside town
That they forgot to bomb
Come, come, come, nuclear bomb

17 вересня 2017 року ми почули перший сінгл Морріссі, з нового 11-ого сольного альбому, що вийде у листопаді під назвою Low in High School.

Ми встигли послухати пісню "Spent The Day In Bed" і зробили власний переклад:

Провів день у ліжку

Дуже щасливий, що зробив це, так
Я провів день у ліжку
В той час, як робітники
залишилися поневоленими

Я провів день у ліжку
Я не відповідаю своєму типажу, але
Я люблю своє ліжко
І я рекомендує це Вам

Перестаньте дивитися новини!
Тому що новини покликані залякати Вас
Аби Ви відчували себе самотніми та малими
Аби Ви забули власні думки

Я провів день у ліжку
Це втіха
Коли усі мої мрії легальні
На простирадлі, за яке є заплатив
Я зараз лежу
І я рекомендую усім моїм друзям
Зупинитися дивитись новини!

О час, зроби як я бажаю
Час, зроби, як я бажаю

Я провів день у ліжку
Ви можете задовольнити себе
Але я провів день у ліжку
Подушки, як колони
Життя закінчується зі смертю
Тож, немає нічого поганого в тому, щоб ставитися гарно до самого себе
Ставитися до себе добре, хоча б цього разу!

Немає автобусу, жодного боса, жодного дощу, жодного поїзда
Немає імпотенції, немає кастрації

Немає шосе, автостради, автомагістралі
Немає автобусу, жодного боса, жодного дощу, жодного поїзда

На думку одного коментатора, Морріссі "книжник, що носив окуляри NHS та слуховий апарат на сцені; він був самітником. Але найгірше за все — він був щирим", його музика "настільки токсично меланхолійна, настільки небезпечно вдумлива, настільки спокусливо смішна, що це спонукало слухачів ... до стосунків з ним і його музикою, на противагу світу". Тімоті Брейсі та Елізабет Браці з видання Stereogum вважають, що "починаючи з його політичних поглядів до його сексуальності та ставлення до мистецтва в цілому, парадокс і загадка — ось справжні засоби вираження Морріссі".

Ми побачили, що слова пісень The Smiths черпають натхнення з літератури, історії, мистецтва, політики. На мій погляд, Морріссі пише прозоро та іронічно. Його тексти звертаються до сьогодення, акцентуючи увагу на людській гідності. Вони зачіпають душу, бо торкаються важливих тем: любові, дружби, самотності, пошуку власної ідентичності, повстань та моральних орієнтирів суспільства. Гостро-соціальний контекст, гумористичні словосполучення і порівняння дозволяють по-різному інтерпретувати той чи інший сюжет. Морріссі розказує історію чи то англійського парубка, чи то дівчини, зосереджуючи кут зору на житті тихих скромних людей. 

 


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *